РОЗЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗЛУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., кого.1. Примушувати кого-небудь розійтися, відійти один п... смотреть
-аю, -аєш і рідко розлучувати, -ую, -уєш, недок., розлучити, -лучу, -лучиш, док., перех. 1) Примушувати кого-небудь розійтися, відійти один від одного... смотреть
-аю, -аєш і рідко розлучувати, -ую, -уєш, недок. , розлучити, -лучу, -лучиш, док. , перех. 1》 Примушувати кого-небудь розійтися, відійти один від одно... смотреть
ВИЛУЧА́ТИ (про свійських тварин — виділяти зі стада), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, РОЗЛУЧА́ТИ розм. — Док.: ви́лучити, відокре́мити, розлучи́ти. Коло воріт молодиц... смотреть
недок. розлучати, док. розлучити1) (роз'єднувати) to part (from), to separate (from); літ. to sever (from)2) (розривати шлюб) to divorce
【未】1) 使…离别, 使…分手2) 使…离婚
несов. - розлучати, сов. - розлучити разлучать, разлучить; (расторгать чей-н. брак) разводить, развести
(подружжя) separate, (чоловіка і дружину) sever husband and wife, sever
розлуча́ти дієслово недоконаного виду рідко
Adsplitte, separere
Adsplitte, separere
Separera
Разлучны
განცალკევება, დაშორება
разлучны