ВІ́РНО.1. Присл. до ві́рний 1.Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівана (Марко Вовчок);Запевне, я можу тільки похвали... смотреть
присл. 1. Щиро, віддано. – Дівчино! чи любиш ти мене вірно ? Чи щиро? (Марко Вовчок); Ой чи забув ти тую дівчину, Що тебе вірно кохала? (Леся Українка)... смотреть
присл. 1. Щиро, віддано. – Дівчино! чи любиш ти мене вірно ? Чи щиро? (Марко Вовчок); Ой чи забув ти тую дівчину, Що тебе вірно кохала? (Леся Українка); \[Один козак (до Томила):\] Ти не мислив зла Україні, ти вірно служив (І.Нечуй-Левицький). 2. розм. Правильно. – До чого ж чоловік вірно говорить! (М.Стельмах); Хлопці подякували і почвалали в тому напрямку, куди показав пліттю козак. Спочатку йшли вірно, по стоптаній у снігу стежині, але потім Марко щось наплутав (Григорій Тютюнник).... смотреть
1) (віддано) faithfully, truly2) (правильно) correctly, right, rightlyце вірно — that's rightвірно як двічі по два — чотири — as sure as eggs is eggsна... смотреть
Вірно, нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохав, той часто вітає. Ном. № 8757. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш? Гол. І. 70. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 240.... смотреть
1) Присл. до вірний 1). 2) розм., рідко. Присл. до вірний 2).
[wirno]присл.wiernie
прислівникВищ. ст. порівн.: вiрний;верно
【副】1) 正确地, 准确地2) 忠实地, 忠诚地3) 可靠地, 牢靠地
1. поправно, правдиво, слушно2. це незрадливо
1》 Присл. до вірний 1).2》 розм. , рідко. Присл. до вірний 2).
Праваправы
ві́рно прислівник незмінювана словникова одиниця
faithfully, c, correctly, truly
wiernie; słusznie, trafnie
ნამდვილად; ერთგულად
права правы
У сучасній мовній практиці під впливом російської мови дуже активізувався прислівник вірно у значенні «правильно». І тому чуємо й читаємо переважно: ві... смотреть
У російській мові слово «верный» вживають у значенні «правильний». Українській мові не властиве таке вживання слова «вірний».Вірний – в українській мов... смотреть