ЗАПОВІ́Т (розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті; передсмертна воля; настанова, наказ послідовникам чи нащадкам), ДУХІВНИ́ЦЯ, ТЕСТА... смотреть
-у, ч. 1) уроч. Заповіт, настанова, порада, побажання, дані наступним поколінням або послідовникам. 2) В іудейській та християнських релігіях – своєрі... смотреть
-у, ч. 1》 уроч. Заповіт, настанова, порада, побажання, дані наступним поколінням або послідовникам.2》 В іудейській та християнських релігіях – своєр... смотреть
1) уроч. (заповіт, настанова) precept; поет. behest2) бібл.Старий і Новий Завіти — Books of the Old and New Covenant (Testament)
завет Новий Завіт — Новый Завет Старий Завіт — Ветхий Завет
заповіт, настанова, заповідь; Р. обіцянка, порада, побажання.
-у m testament Старий (Новий) Завіт Stary (Nowy) Testament
заві́т іменник чоловічого роду
Testamente
Testamente
Testament
Заповіт
Запавет
завіт, -у
запавет
აღთქმა
Грецький термін διαθήκη переважно вживали в Септуаґінті для перекладу єврейського berith, що означає «угоду» або «союз», чи то в політичному значенні (пор. 1 Цар. 20:34), чи навіть у подружньому (Мал. 2:14), а найчастіше - «угоду-союз» між Богом і його народом. Він має й друге значення - «заповіту» - останньої волі. Латинська Вульґата у першому значенні («угода-союз») переважно вживала слово foedus (а також pactus), а в другому («заповіт») - testamentum. У латинських євангельських текстах про Тайну Вечерю вживається термін (novum) testamentum, що вказує на те, що Христові слова та дії є останніми (перед смертю), а не початковими (для Нового Союзу), і тому, можливо, для латинського Заходу Новий Союз став Новим Заповітом. Відповідно на Заході Тайну вечерю називають Останньою вечерею. Церковнослов'янський переклад уживав слово завіт в обох значеннях. Оскільки в цілості Святого Письма значення «завіт» як угода між Богом і його народом істотно переважає над значенням «останньої волі», для слов'янського Сходу Христові євхаристійні слова асоціюються з Новим Союзом, про який сповістив пророк Єремія (Єр. 31:31), а не з Новим Заповітом, бо такого пророцтва не було. Хоч нині в українській мові слово завіт не вживане поза біблійним контекстом, проте якщо при перекладі διαθήκη вживати його як синонім союзу, воно буде відтворювати грецький термін адекватніше, ніж заповіт, слово, яке в українській мові ніколи не має значення «союзу». Заповіт у своєму властивому значенні «останньої волі» вжито, напр., у Гал. 3:15 і Євр. 9:16-17.... смотреть
імен. чол. родузавет