ВИГА́ДНИК (той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою), ФАНТАЗЕ́Р, ВИГА́ДЬКО розм. Вжахнуло вчительку те, що сталося з ним, вчорашнім жартун... смотреть
ВИГА́ДНИК, а, ч.1. Той, хто легко вигадує, видумує що-небудь; людина з живою уявою.Вигадник і поет, Він записався був одважно у приблуди І, золоті якіс... смотреть
-а, ч. 1) Той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою. 2) Той, хто вигадує що-небудь брехливе, таке, що не відповідає дійсності.
імен. чол. роду, жив.выдумщик
-а, ч. 1》 Той, хто легко вигадує, видумує, людина з живою уявою.2》 Той, хто вигадує що-небудь брехливе, таке, що не відповідає дійсності.
див. веселий; дотепний; жартівник
Inventor; (брехун) liar; fiction-monger
Вига́дник, -ка; -ники, -ків
разг. выдумщик, затейник; (враль) сочинитель
вига́дник іменник чоловічого роду, істота
вигадько, фантазер; витівник, штукар.
Байкар
вигадник, -а
байкар